Сенсаційне кримське золото ассирійського шулера… чи генія. Видатні моменти Чемпіонату України

Про першого чемпіона після проголошення Незалежності

Поки футбол на паузі, є можливість покопатись в історії, освіжити спогади, проаналізувати успіхи та невдачі. UA-Футбол розпочинає серію матеріалів, в яких згадуватиме найяскравіші моменти кожного чемпіонату України. Перший, звісно, – 1992-го року.

“Не дай, Боже, жити в епоху змін”, – говорить китайська приказка. Абсолютній більшості досить непросто дається перехід від одного способу життя до іншого – втрачаються орієнтири, руйнується усталений лад, невідомість лякає. З іншого боку, активна меншість отримує шанс досягти великої мети, про яку ще буквально вчора не варто було й мріяти.

1992-й. Радянська імперія остаточно зазнала краху. На її осколках утворились 15 нових держав, які розпочинають свій шлях. І у футболі також. Перший чемпіонат України після акту про Незалежність та референдуму проводять в експериментальному форматі всього за три місяці. В еліту потрапляють команди, які ще рік тому були далеко на периферії. Над великим загалом клубів, які несподівано стали професіональними, возвеличується постать київського “Динамо” – гегемона не просто українського, а всього союзного футболу.

Відповідь на питання, хто буде чемпіоном, здавалась очевидною. Хоча Київ вже був без Лобановського, а головні зірки, які ставали віце-чемпіонами Європи, подались на Захід заробляти на життя, саме “Динамо” залишалось за підбором кадрів найсильнішим. В “Дніпрі” відбувалось омолодження складу, “Шахтар” останні роки крутився в середині турнірної таблиці.

Тим не менше, саме гірників очікували у золотому матчі в суперниках для “Динамо” (чемпіонат було поділено на дві групи, переможці яких повинні були розіграти титул). Ну або хоча б “Чорноморець” з Шелепницьким, Саком, Цимбаларем та Гецком у складі. Але аж ніяк не “Таврію”, яка в 1991-му в другому за рангом союзному дивізіоні посіла шосте місце. Проте сімферопольцям пощастило, що в них був Анатолій Заяєв, який як ніхто інший розумів – це може бути його зірковий час.

Сенсаційне кримське золото ассирійського шулера… чи генія. Видатні моменти Чемпіонату України - изображение 1

Анатолій Заяєв з Семеном Альтманом

Мабуть, найкращу характеристику Анатолію Миколайовичу – ассирійцеві за походженням – дав Олександр Ткаченко – колишній футболіст “Таврії”, “Зеніту” та “Локомотиву”, який став письменником і написав одну з найкращих книг про Гру в СССР – “Футболь. Записки футболиста”. Далі мовою оригіналу:

“При всех наших сложных с ним отношениях я не могу не испытывать к нему уважения. Он был бит столько раз и столько раз поднимался, что я поверил в его происхождение от великой ассирийской армады. Николаич делал все — доставал деньги, привозил игроков, встречал и провожал судей, подыскивал тренеров, пробивал квартиры. Особенно удачным был год 1979, когда “Таврия” вышла в высшую лигу, в маленьком Симферополе запахло настоящим большим футболом, и фанаты с духовыми оркестрами ходили всю ночь по городу целой колонной и пели славу их любимой команде. “Да, он шулер”, — кричали одни. “Да, он гений”, — кричали другие, — но факт оставался фактом, команда при нем всегда расцветала, знаю, что многие игроки, даже очень талантливые, не любили его — он поступал с ними жестко, порой не по-человечески, особенно, когда они сдавали в игре, но он был в футболе как крупный государственный политик, во имя команды рубил голову любому”.

Отож, “Таврія” на чолі з Заяєвим впевнено пройшла турнірну дистанцію, зазнавши лише однієї поразки у 18 матчах. В останньому турі сімферопольці відстояли нічию в зіткненні з прямими конкурентом за перше місце в групі – “Шахтарем”, атака якого (талановиті Ребров, Щербаков, Ателькін, чемпіон Європи серед молоді Погодін) йшла на одному рівні з динамівською. Тим самим забезпечили собі право на фінал.

Кульмінацією всього швидкоплинного сезону став поєдинок на львівській “Україні”. Через десятиліття до нас докочуються розмови про хитрість Заяєва чи самовпевненість Динамо. Проте це той випадок, коли якнайкраще підходять слова Валерія Васильовича: “Гра забудеться, а результат залишиться”. Єдиний гол, забитий Сергієм Шевченком після подачі кутового, возніс “Таврію” на вершину, якої сімферопольська команда більше ніколи не досягала. А Незалежна Україна отримала свого першого футбольного чемпіона.

ua-football.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *