Київське Динамо та донецький Шахтар встановили справжню гегемонію в чемпіонаті України. Вже багато років битва за “золоті” медалі точиться лише між цими двома клубами. Але історичне перше чемпіонство належить не їм – своє ім’я у футбольних літописах залишила сімферопольська Таврія.
Федерація футболу України, яку створив Віктор Банніков, стала повністю незалежною від Москви в грудні 1991 року. Самого Баннікова обрали президентом організації, а еліта українського футболу почала працювати над організацією першого чемпіонату України в історії.
Перед функціонерами виникла низка проблем. УЄФА цілком сприяв якнайшвидшому вступу ФФУ у свою організацію та навіть дав 3 місця у єврокубках – Лізі чемпіонів, Кубку УЄФА та Кубку Кубків. Але для того, щоб отримати місця в єврозмаганнях на сезон 1992/93, переможців внутрішньої першості та Кубка треба було визначити за якихось 3,5 місяця. Але коли є бажання – немає нічого неможливого.
В Україні утворили три ліги: Вищу, Першу та перехідну, розподіл проводили на основі результатів у чемпіонаті СРСР. У найвищий дивізіон потрапило 20 команд, які для швидкості проведення чемпіонату поділили на 2 групи. За перемогу нараховували 2 очки, за нічию давали 1 заліковий бал.
Група А
- Шахтар (Донецьк)
- Чорноморець (Одеса)
- Металург (Запоріжжя)
- Таврія (Сімферополь)
- Торпедо (Запоріжжя)
- Карпати (Львів)
- Кремінь (Кременчук)
- Нива (Вінниця)
- Темп (Шепетівка)
- Евіс (Миколаїв)
Група Б
- Динамо (Київ)
- Дніпро (Дніпро)
- Металіст (Харків)
- Нива (Тернопіль)
- Волинь (Луцьк)
- Буковина (Чернівці)
- Зоря-МАЛС (Луганськ)
- Нафтовик (Охтирка)
- Прикарпаття (Івано-Франківськ)
- СК Одеса (Одеса)
Переможці груп мали зустрітися наприкінці червня на львівському стадіоні “Україна” та в очному протистоянні визначити першого чемпіона в історії нашої держави. Спочатку головного тріумфатора мали визначити за підсумком двох матчів, але УЄФА скоротив терміни подачі заявок на єврокубки, тому ФФУ була змушена переписати Регламент.
Фаворитами групи “А” називали Чорноморець та Шахтар. Одесити були грозою грандів та мали найбільш досвідчений склад, а амбітні донеччани завжди ставили перед собою найвищі цілі. Проте сімферопольська Таврія під керівництвом Анатолія Заяєва створила сенсацію: 28 очок, лише 9 пропущених голів та найкращий бомбардир в турнірі – Юрій Гудименко. Кримська команда отримала право змагатися за звання чемпіона України у Львові!
У групі “Б” було без сюрпризів. Київське Динамо билося на два фронти – чемпіонат України та Кубок чемпіонів, але навіть попри це, конкуренцію киянам не міг скласти ніхто.
Щоправда, без курйозів не обійшлося – нападник Віктор Леоненко підсилив киян зимою та забив 3 голи у 5 матчах. Але футболіст був змушений повернутися в Росію – в нього був чинний контракт з московським Динамо. Підписати договір його раніше змусив полковник внутрішніх справ Росії. Кияни залишилися без важливого “наконечника”.
21 червня 1992 року. Львів, стадіон “Україна”. Попри 30-градусну спеку, на трибунах збирається 36 тисяч глядачів, які хочуть стати свідками написання історії. “Біло-сині” приїхали у Львів з проблемами: Цвейба подався у збірну СНГ, Анненков та Яковенко не могли грати через травми. Втім, склад киян порівняно із сімферопольцями й без них виглядав набагато солідніше. Залишалося лише довести свій клас на футбольному полі.
Але зробити це не вийшло. Заяєв класно побудував гру на контратаках, перекривши для швидких динамівців всі зони. Олександр Головко, який згодом стане капітаном столичного гранда, впевнено керував захистом. Таврія відбивала численні атаки киян. Лужний, Шаран, Ковалець, Саленко, Мороз та інші просто безсилі.
Натомість Таврія свій шанс використала – Сергій Шевченко, якого Заяєв запросив із Казахстану, на 75-й хвилині виграв боротьбу після навісу з кутового та скерував м’яч у сітку воріт Мартінкенаса.
Через 15 хвилин облоги воріт сімферопольців донецький арбітр Володимир П’яних дав фінальний свисток – Таврія стала першим чемпіоном в України з футболу в історії!