Перша у своєму роді футбольна команда, що складається із внутрішньо переміщених осіб Гостомельської ОТГ – це “Мрія Гостомель”. Клуб уже грає свої перші матчі у Вищій лізі Бучацького району, який витримав багато страждань на початку війни, а нині став притулком для біженців з півночі і сходу країни.
Журналісти Novakahovka.city поспілкувалася з нашими земляками: ініціатором проекту Дмитром Дубасом і гравцем команди Андрієм Хапісовим, які родом з Каховки та Нової Каховки відповідно.
Зародження футбольного клубу. Розповідає Дмитро Дубас
Створенням команди ви зайнялися разом з профільним журналістом Миколою Васильковим. За яких обставин ви познайомилися та як сконтактували аде після початку війни?
З Васильковим дружимо з 2011 року. Познайомилися в моєму пабі “АУТПАБ” на святкуванні корпоративу каналу ICTV.
Уже 26 лютого 2022 року ми разом почали готувати обіди в наших столичних ресторанах PODSHOFFE, BESTia, “АНДЕРСЕН” для ТРО, лікарень, бійців ЗСУ, поліціянтів. Коли багато хто тікав з країни – Микола відчайдушно намагався повернутися до України з Вірменії, де він був з робочим візитом. Десь 28-го лютого мене набрав Микола та спитав, чим може бути корисним. За моєї пропозиції він почав розвозити гарячі обіди по Києву та налагоджувати зв’язки з нужденними. Також зайнявся пошуком сировини для приготування їжі, збором коштів.
У березні місяці ми вже готували 1300 обідів на день. За лютий, березень, квітень приблизно приготували 56000 обідів.
Д. Дубас (зліва) і А. Хапісов (справа)
Після того, як орків вигнали з Київщини, я зосередився на комерційній складовій, запустив бізнес, Микола став ініціатором створення Громадської Організації “РестоVратор”. Я є її очільником, Микола – співзасновник. Наразі, уже більше року ми двічі на тиждень проводимо День Переселенця у BESTia, годуємо обідами, надаємо одяг, ліки, харчові набори, засоби гігієни, іграшки – та будь що. Також консультації юриста та медика.
Як виникла ідея створення збірної ВПО?
Раніше я був президентом ФК “Меліоратор” у Бучі, ми успішно грали на Київщині, за нас навіть виступав відомий в Україні футболіст Олександр Алієв. У 2018 році ми відкрили дитячу академію “Меліоратор”, у подальшому назва змінилася на Академію Алієва. Тож футбол зі мною був протягом життя. Починаючи з квітня 2022 я орендував поле, і двічі на тиждень запрошував різних легенд побігати: Ващук, Бутко, Лисицький, Цихмейструк, Безсмертний, Погорілий, Федорів, тощо. Також до нас “прибилися” хлопці з південного регіону, переселенці, яких потроху ставало дедалі більше.
Тобто, ідея виникла завдяки тим хлопцям, хто “прибився”?
Вони підштовхнули до цього. Це була еволюція. Тренувалися разом, потім заїжджали до мого закладу: я пригощав їх пивом, наїдками, спілкувалися з зірками футболу… і поступово утворилася ідея. Сама ідея зробити команду з пересленців належить мені, але без Миколи Василькова та хлопців вона б так і залишилася ідеєю. Поступово переселенців у нашому оточенні ставало дедалі більше. Тож у березні цього року ми вирішили піти далі: надавати не тільки харчову допомогу, а й соціальну – повернути футболістам радість від своєї професії, зробити унікальний проєкт який чудово лягав на діяльність нашого ГО “РестоVратор”.
Як під час війни вдалося втілити таку масштабну ідею у життя?
Знайшлася людина яка готова була фінансувати проєкт, це Олексій Абасов, підприємець, виходець з Криму. Обрали Гостомель, назвали “Мрія”, придумали гасло “Мрію не спинити”.
Ми з Миколою фінансували у відбудову стадіону в Гостомелі, він займався матеріальною стимуляцією футболістів, екіпіровкою, тощо. На жаль, після перших поразок наші з Олексієм погляди суттєво почали розходитись, він хотів виключно перемоги, ми ж, здебільшого робили акцент над іміджевою складовою, впізнаваністю бренду.
Як відбувався відбір до команди?
Відбір відбувався завдяки сарафанному радіо, тренуванням на Баннікова; також завдяки моєму другу дитинства з Каховки Віталію Ліліку, який був доволі популярний на Херсонщині у футбольних колах до війни – саме він порадив гравців Хапісова з Нової Каховки, Бондаренка з Берислава, Муковозова з Херсона, Шиманця та Маркитана з Миколаєва.
Вам якось допомагають представники влади чи громадськості?
Допомагаємо поки ми місту: придбали дах для гостомельського стадіону, який був пошкоджений під час окупації, зробили посів газону, завезли трибуни на стадіон, багато чого. Допомагаємо і місцевим переселенцям, школам (наприклад, придбали парти).
Якою є доля ваших близьких з Каховщини?
Я прожив у Каховці з першого по 9-й клас, там поховані мої батьки. У Новій Каховці у мене було багато родичів, племінники, брати, сестри… Усі вони нині виїхали до Німеччини.
Мрії, понівечені війною, та футбольна “Мрія”. Розповідає Андрій Хапісов
Як довелося зустріти 24 лютого: де, з якими планами?
До 24 лютого я тренувався і допомагав батькові на його роботі. Я був щасливий. Ще і встигав подорожувати та проводити час із друзями. Були великі плани на 2022 рік. Але окупанти, як у мене, так і багатьох, забрали мрії. 24 лютого я був удома. У мене було заплановано тренування. З командою проходили збори, готувалися до чемпіонату другої ліги.
Коли довелося залишити Нову Каховку?
Я виїхав на початку травня. Так як я не міг більше перебувати під фашистською державою. Поїхав з рідними та друзями – наш шлях був до Чернівців. З великими труднощами, під обстрілами, ми їхали і не знали: виїдемо чи ні. Бо окупанти могли вбитичи забрати в полон, як ми чули від місцевих. Оскільки не було жодного зеленого коридору – і всі їхали на власний страх і ризик.
До футбольної команди ви потрапили завдячуючи Віталію Ліліку – саме він вас рекомендував на роль гравця.
Віталія Віталійовича я знав ще дуже давно. Чув про нього як про доброго тренера і просто чудову людину. Коли був молодшим, наша команда завжди грала проти його команди. Це було каховське дербі. І з його чудовим тренерським розумом – його гравці перемагали. Мені подобалася його тренерська праця (раніше Андрій грав у новокаховській команді “Енергія” – ред.).
Чи очікували ви потрапити до якоїсь футбольної команди найближчим часом?
Так, я був у пошуках команди. Мене запросили до “Мрії Гостомель”. Це було для мене новим викликом. Дуже вдячний, що Віталій Віталійович покликав мене до цієї чудової команди з класними людьми.
Васильков і Дубас
На вашу думку, чому Віталій Віталійович зробив таку рекомендацію?
Вважаю, що він покликав мене тому, що ми знали один одного дуже давно. І він хотів побачити, що я з себе представляю. А я мріяв пограти з таким тренером в одній команді.
Як проходять ваші тренування та хто тренує команду?
Тренування проходять відмінно. Те, що я хотів, усе є в тренуваннях. Наш тренер – Юрій Яковчук. Але ми називаємо його “Санич”. Це дуже приємна людина.
Є певний мандраж перед матчами?
Зараз мандражу ніякого немає, але у нас згуртована команда, тож на полі ми граємо у власне задоволення. Оскільки хлопці і я скучили за футболом – думаю, через це ми перемагаємо.
Яка ваша роль – на полі та у команді?
Моя роль у команді: віддавати себе на полі. Прогресувати за рахунок ігор. І думаю, що у мене немає жодних труднощів, як на полі, так і в команді.
Чи відомо, що нині відбувається у Новій Каховці? Чи багато знайомих звідти поїхало?
Зараз я багато не знаю з того, що відбувається у рідному місті. Так як всі мої друзі та близькі виїхали звідти. Я стежу за новинами щодня, що там відбувається – і це боляче бачити і чути. Колись наше місто процвітало, а зараз його відкинули на багато років назад.
Якими є плани на майбутнє?
Вважаю за потрібне допомогти батькові відновити його роботу – аби у старості він ні у чому не мав потреби. Я розумію, що йому самому буде дуже важко поновити ту роботу, яка велася роками. Тож поки вважаю, що це буде моєю першою справою після перемоги. А далі – буде видно
Від редакції. Бажаємо нашим землякам успіхів на футбольному полі і в житті. А головне – повернутися у наші вільні міста – Каховку і Нову Каховку.